Згідно з наказом міністра культури СРСР №339 від 21 червня 1956 р. "Про організацію студії телебачення в м. Сталіно" на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 4 травня 1955 р. №863 і розпорядження Ради Міністрів СРСР від 30 серпня 1954 р. №9579-р у м. Сталіно організована студія телебачення.
В 1955 р. у Радянському Союзі працювало всього 11 телецентрів. Перші телецентри були побудовані в Москві, Ленінграді і Києві. Потім стали до ладу телецентри в Харкові, Мінську, Ризі, Томську, Талліні, Свердловську, Омську, Владивостоці.
Будівництво телецентру в Донецьку, тоді ще Сталіно, було доручено Міністерству вугільної промисловості УРСР, Міністерству чорної металургії СРСР і Міністерству зв'язку СРСР.
В 1954 р. тресту "Сталинжилстрой" комбінату "Сталиншахтострой" для зведення телевізійного центру була виділена земельна ділянка площею 2,5 га у кварталі клубу ім. Леніна (ПК ім. Леніна). Будівництво планувалося завершити у 1955 р. Наступного, 1956 р., був намічений монтаж і настроювання апаратури. Пуск Сталінського телевізійного центру повинен був відбутися до Дня шахтаря 25-26 серпня 1956 р.
Згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості УРСР від 29 вересня 1954 р. на будівництво телецентру комбінату "Сталиншахтострой" виділили 10 млн. рублів.
Така значна подія, як будівництво потужного телевізійного центру у промисловому регіоні Донбасі, регулярно висвітлювалася в пресі.
19 січня 1955 р. однією з перших з'явилася стаття в газеті "Социалистический Донбасс", в якій начальник Сталінського обласного управління зв'язку А.М.Жижин розповів читачам про майбутнє будівництво:
«Телевізійний центр буде одним з найбільш потужних в країні. Радіус дії становитиме до 200-250 км. Вже було закінчено розробку технічного корпусу на будівництво телецентру. Це буде велична споруда з гігантською телевізійною вежею в 200 м. Загальний обсяг будинку з усіма технічними службами становитиме 25 тис. кубічних метрів. У новобудові розмістяться телецентр, радіомовні студії, дирекції телевізійного мовлення».
Будівництво дійсно закінчилося в рекордно короткий термін. I вже у липні 1956 р. на місці пустиря красувався телецентр із 180-метровою вежею. Для установки й монтажу апаратури до міста Сталіне приїхала група фахівців телебачення з Ленінграда й Москви.
«Сталінський телецентр - дослідний зразок потужного телевізійного центру», писала газета «Комсомолец Донбасса», – на відміну від раніше запроектованих пятикіловатних, його потужність буде дорівнювати п'ятнадцяти кіловатам. Що це дасть? По-перше, радіус розповсюдження сигналу збільшиться приблизно в чотири рази. Телепередачі зможуть бачити трудящі області, що живуть за 200 і більше кілометрів від центру. По-друге, зображення на екрані буде більш чітке й стійке. Телецентр буде працювати на четвертому каналі. Стало бути телевізори до нього потрібні чотири – п’яти канальні: "Авангард-55", "Темп-2", "Екран" (настроєний на 4-й канал)".
5 серпня 1956 р. монтажники-верхолази бригада Івана Клена Сталінської ділянки тресту.
"Донбастальконструкція" встановили 12-метрову антену на телевізійній вежі. Таким чином, вежа телецентру досягла своєї максимальної висоти - 192 метри, - писала тоді газета "Социалистический Донбасс".
Як тільки почалося будівництво Сталінського телецентру, у газетах з'явилися статті "Запасайтеся телевізорами", "Телевізори на виставці" і ін., де читачам розповідали про випуск сучасних телевізорів «Світло», "Північ-2". "Авангард". "Піонер". У нових телевізорах діаметр екрану прийомної трубки становив 4000 мм. Важив такий телевізор 28-35 кг. Усього в СРСР в 1955р. у зв'язку зі швидким будівництвом телевізійних центрів планувалося випустити 5 млн. радіоприймачів і телевізорів.
Однак на момент пуску Донецького (Сталінського) телецентру телевізорів у продажу не вистачало, про що свідчить лист Міністерства вугільної промисловості УРСР директорові заводу ВЭФ (м. Рига) від 12 листопада 1956 р.: "У зв'язку з відкриттям у м. Сталіно телевізійного центру і відсутністю у продажу телевізорів нових марок Міністерство вугільної промисловості УРСР просить Вас відпустити Мінвуглепрому УРСР для продажу кращим шахтарям Донбасу 200 штук телевізорів нових марок, настроєних на 4-5 канали".
Студія почала свою господарську діяльність 8 серпня 1956 р. Керівництво всією адміністративно-господарською діяльністю було доручено Омельченко Олексію Олексійовичу, який 15 травня 1957 р. наказом Міністерства культури УРСР був затверджений на посаді директора Сталінської студії телебачення.
Перші пробні передачі студія приурочила до Дня шахтаря 25 серпня 1956 р., а потім подібні передачі повторювалися щосуботи показом кінофільмів. За станом на 1 жовтня 1956 р. у штаті студії значилося 11 чоловік, з них адміністративного складу - 4, виробничо-технічного - 7 чоловік.
У статті "На нашому телецентрі" розповідається про роботу телевізійного центру у перші місяці після його офіційного пуску.
"Зараз ідуть пробні передачі... Телевізори встановлюють у клубах, червоних куточках. Бувають казуси. Дочекалися суботи - дня пробної передачі, а зображення погане". «Фахівці рекомендують при великій кількості людей у кімнаті антену виносити назовні, а також використовувати трансформатор, тому що "у шахтарських і заводських селищах, де працює багато моторів, бувають коливання». «Технічні можливості – писала газета, - дозволяють давати пробні телевізійні передачі тільки раз на тиждень, та й то на превелику силу. Але навіть ці передачі викликають великий приплив листів від перших телеглядачів нашої області.»
«Ми дивилися передачу, - пише з Горлівки В.Кравченко- біля телевізора зібралися 14 чоловік. Прийом протікав нормально. Видимість гарна. Ми вдячні працівникам телецентру й сподіваємося, що у подальшому вони будуть працювати так само добре».
Виявляється, сигнали телецентру приймаються в Ростові-на-Доні, у Дніпропетровську й інших віддалених містах. Поки тут одна передавальна телевізійна камера, за допомогою якої глядачі зустрічаються з диктором. Інше технічне оснащення студії ще не закінчено. Єдина поки що можливість вести передачі - це кінопроекційний блок. У цей час підходить до завершення настроювання його апаратури ".
Через три роки студія почала показ передач у денні години для людей, працюючих увечері: 2 рази на день по 1,45 години. Це були переважно художні й хронікально-документальні фільми, а також невеликі повторні передачі з вечірніх програм.
У жовтні 1957 р. контроль над Сталінською студією був переданий створеному при виконкомі Сталінської облради Комітету з радіомовлення і телебачення. Пізніше студія була перейменована в Донецьку студію телебачення. Нині це – Донецька обласна державна телерадіокомпанія.
ТЕЛЕБАЧЕННЯ
І ось вже майже піввіку колектив студії доносить до глядачів усе різноманіття життя області та країни. Це – інформаційні випуски, передачі соціально-економічної, екологічної, молодіжної, дитячої, спортивної тематики, розважальні, конкурсно-ігрові програми, художні, документальні і мультиплікаційні фільми.
Телесигнал з логотипом “27 канал” приймається на більшості території Донецької області та частково в районах, що межують з Донеччиною.
Програми «27-го» добре відомі майже двом мільйонам глядачів.
Телевізійні проекти реалізуються у двох студіях, одна з яких площею 300 квадратних метрів і є найбільшою в регіоні. Для оперативного висвітлення важливих подій використовуються дві пересувні телевізійні станції. Підготовка програм ведеться на станціях нелінійного монтажу.
В обговоренні актуальних проблем сьогодення в прямому ефірі активну участь беруть телеглядачі, користуючись багатоканальним телефонним зв’язком зі студією. Виробничий процес підготовки телепрограм відбувається у цифровому форматі.
Дивовижний світ телебачення захопив майже піввіку тому романтиків та ентузіастів. Деякі з першовідкривачів, засновників телебачення у Донбасі, і нині продовжують плідно працювати на основних ділянках складного телевізійного виробництва і передають свій досвід молоді.
Програми Донецького телебачення неодноразово завойовували призові місця на престижних міжнародних, всеукраїнських, регіональних конкурсах, в тому числі є неодноразовими лауреатами міжнародних фестивалів ”Калинові острови”, «Агросвіт», телекінофоруму «Разом».
РАДІОМОВЛЕННЯ
У майже вісімдесятирічній історії радіомовлення України Донецькому обласному радіо відводиться особлива роль. Адже воно розпочало своє власне мовлення одним з перших на сході України – 16 травня 1927 року. Потужний передавач РВ-26 доносив голос радіостанції “Сталіно-Донбас” далеко за межі України. І нині на адресу обласного радіо надходять листі від радіолюбителів з Фінляндії, країн Балтії, де також слухають передачі з Донецька на частоті середніх хвиль 1359 кГц та УКХв – 69,77 мГц.
Як і раніше, більшість слухачів обласного радіо зберігають вірність мережі дротового радіомовлення, що є досить розгалуженою і тримає високий, як сьогодні кажуть, рейтинг серед слухачів, створюючи конкуренцію західним стандартам FM. Нині завдяки мережі ретрансляційних передавачів програми радіо мають якісний прийом на всій території Донеччини, розповсюджуючись і на прилеглі райони Харківської, Луганської, Запорізької областей, про що свідчать листи, що надходять звідти до редакцій радіо.
Обласне радіо щодня видає в ефір на 1-й програмі Українського радіо 2 години власних програм. Потенційна аудиторія – близько 2 мільйонів слухачів. Тричі на день у будні звучать інформаційні програми, в яких оперативно подаються події в області та в країні. Окремі тематичні випуски висвітлюють роботу місцевих органів самоврядування, соціальну тематику, проблеми економіки, агропромислового комплексу, житлово-комунального господарства, а також цікаві історичні аспекти, духовність, культуру багатонаціонального краю. Щонеділі у вечірньому інтерактивному ток-шоу разом із гостями студії слухачі обговорюють в прямому ефірі актуальні проблеми життя, правові колізії, ставлять гострі запитання гостям студії і отримують на них відповіді.
Вечірнє мовлення знайомить із творчістю наших земляків, сучасною музикою, користуються популярністю розважальні передачі та різноманітні конкурси. Молоді та визнані виконавці Донеччини – часті гості концертної студії ( за площею 100 кв. м. вона є найбільшою в області). Професійно записані тут фонограми давно отримали високу оцінку як слухачів радіо, так і фахівців. Виробництво радіопрограм – багатоформатне.
У напруженому ритмі працюють 3 апаратно-студійних блоки радіо та 5 монтажних апаратних, оскільки щодня забезпечується ще й 24 години мовлення на другому каналі обласного радіо з позивним “Радіо “Центр”. Інформаційно-музичний формат передбачає щогодинні змістовні випуски новин про все, що відбувається в області, країні та у світі.
Колектив обласного радіо постійно бере участь у творчих конкурсах. З одинадцяти фестивалів “Калинові острови” майже в кожному з них в різних номінаціях перемагали радіофільми і радіопрограми, представлені донецькими радіожурналістами.
