Україна та НАТО

Люди, чомусь, у підсвідомості вирішили, що вступ України до НАТО — це щось дуже погане. Це обов'язково має вплинути на внутришньополітичну ситуацію в Україні і кожному громадянину нашої держави неодмінно стане гірше жити. А, власне, куди ще гірше? Та все ж, перш, ніж робити якісь висновки з того чи вплине негативно на Україну вступ до Північноатлантичного альянсу, кожен має розуміти, що таке НАТО і які цілі воно наслідує. Отож, перш за все, НАТО — це військово-політична сполука, що була заснована на базі Північноатлантичного договору. Цей договір 4 квітня 1949 року підписали 12 держав, серед яких були Сполучені Штати Америки, Великобританія, Канада, Італія, Португалія, Данія, Ісландія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Норвегія та Франція. Згодом до цього альянсу приєднались і інші держави. Наразі у складі НАТО їх більше 20. Головним органом правління була проголошена Північноатлантична Рада (Рада НАТО), до складу якої входять представники усіх членів альянсу — посли держав. Рада збирається на своє засідання двічі на рік та вирішує важливі для сполуки питання, при чому якщо не проголосували усі члени альянсу за прийняття того чи іншого рішення — рішення не вважається за прийняте. У складі НАТО є кілька підрозділів, які займаються головними для альянсу питаннями. Так, з грудня 1966 року головним військово-політичним органом сполуки був проголошений Комітет військового планування. Окрім цього органу у НАТО є Військовий комітет — орган, який займається військовими питаннями та Група ядерного планування. Представники останньої групи вирішують питання щодо політики, пов'язаної з ядерними силами. У статуті НАТО зазначено, що у разі нападу на будь-якого члена альянсу іншою державою — це розцінюється як напад на весь Північноатлантичний альянс. Кожен член НАТО має відреагувати на напад, проте не обов'язково військовими силами. Метод реакції кожна держава обирає самотужки. Як приклади діяльності НАТО у мирних цілях були представлені операції у Боснії та Герцоговині, де представники альянсу налагоджували відносини між сторонами, що ворогують, а також у Косовому, у Південній Сербії та Афганістані. Для кожної країни вступ до Північноатлантичного альянсу має свої як позитивні, так і негативні моменти. Україна не є винятком. У разі вступу нашої держави до НАТО, Україна отримає доступ до системи прийняття важливих рішень, що впливають на більшість європейських процесів, по-друге, ми маємо нагоду дещо зекономити, оскільки оборона нашої країни силами НАТО коштуватиме дешевше, аніж ми оборонялись би самотужки. Наразі ще існує вірогідність того, що Україна може стати членом альянсу, проте не на довго. Зараз у НАТО ведуться активні дискусії стосовно планів розширення. І якщо українська влада продовжуватиме проголошувати невпевненість у власних рішеннях — шанс вступу до Північноатлантичного альянсу якщо не зникне взагалі, то значно зменшиться. Проте, є і негативні сторони, які супроводжують приєднання нашої Батьківщини до НАТО. Так, при вступі до альянсу, Україна зобов'язана нести свою відповідальність за загальну безпеку. У той час, коли ми ледве самі себе захищаємо, про захист інших держав мова не іде. Іншим негативним моментом під час вступу “жовто-блакитної” країни до альянсу є неготовність до цього кроку нашої Конституції. Законодавча база України далеко не досконала у плані розташування іноземних сил на теренах нашої держави, та у плані застосування нашої власної військової сили. Окрім цього, найголовнішим мінусом у цій процедурі є признання фундаментальної ролі ядерної зброї у забезпеченні безпеки країни. Ми не маємо розміщувати ядерну зброю на території України, проте, признати її міць та необхідність маємо, а це суперечить діючій Конституції. Кожна людина сама обирає свій шлях і наша, ще неповнолітня держава, теж має сама обрати чи потрібен їй цей вступ. А ми, як вірні громадяни маємо підтримати її у цьому рішенні.